Встановлення чітких обмежень

Створіть середовище з чіткими обмеженнями

• Встановлюючи обмеження для дітей може бути дуже складно бути правими. Як на батьків, на нас впливало те, що нам було дозволено робити, коли ми були дітьми, і те, які обмеження накладали на нас наші батьки. На нас також впливає те, що інші батьки дозволяють робити своїм дітям, і тому ми постійно намагаємось знайти правильний баланс. Дуже важливо знайти золоту середину між вседозволеністю та суворістю.
• Не завжди кажіть "так" Інколи здається набагато легше дозволити своїй дитині робити по-своєму, бо тоді вона припиняє плакати і здається дуже щасливою, але коли ми завжди кажемо "так" нашим дітям, вони стають людьми, неспроможними приймати обмеження. Дитина з необмеженою свободою може стати дорослим, який не буде приймати авторитет вчителів, інших дорослих, роботодавців та навіть закону.
• Не завжди кажіть "ні" З іншого боку, коли ми завжди кажемо "ні", вони стають людьми, які не здатні думати та приймати за себе рішення.

Познайомте вашу дитину з цими обмеженнями

Встановленя обмежень є найбільш ефективним тоді, коли ваша дитина відчуває, що ви її розумієте і поважаєте. Батьки іноді намагаються дисциплінувати розмовами, контролем, та вказівками своїй дитині що робити. Але іноді діїї говорять голосніше, ніж слова. Обійми, підморгування, посмішки та спокійне спостереження за її цілеспрямованими діями ніби говорять вашій дитині, що вона на правильному шляху. Іноді просто пропонування руки або запитання чи потрібна їй допомога вже є підтримкою, якої вона потребує. В той же час піднята брова або похмурий погляд, який означає несхвалення, будуть кращими, ніж гнівні слова та крики. Ось декілька підходів, які вам буде корисно прийняти.

Використовуйте домашні предмети та їграшки за їх прямим призначенням.

• Покажіть, як користуватись їграшками. Якщо ваша дитина кине свою іграшку для сортування форм, скажіть: " Будь обережним зі своїми іграшками" і потім підніміть одну з форм і спробуйте просунути її в кожний отвір, поки вона не впаде через правильний. Маленькі діти іноді кидаються через власні примхи, але це не означає, що вони деструктивні, і зазвичай їх легко перефокусувати на конструктивну активність. Якщо вона продовжить кидати іграшки, то можливо вона намагається сказати вам, що їй хочеться щось покидати, і ви можете перенаправити її, говорячи: "Давай краще підемо на вулицю і покидаємо там м'ячика".
• Використовуйте речі за їх призначенням Дайте їй гарну модель того, для чого використовуються речі, показуючи їй, що "стільці - для того, щоб сидіти, ліжка - для сну, а столи - для приймання їжі, тощо". Якщо вона стрибає на ліжку, скажіть: "Ліжка - для сну. Ти можеш пострибати на вулиці". Переконайтеся в тому, що ці правила діють для всіх, не тільки для вашої дитини. Також не треба стояти на стільці!

Моделюйте, створюйте та підтримуйте порядок.

• Покажіть, як прибирати іграшки. Тримайте декілька іграшок на полицях і замінюйте їх з кабінету або шафи, щоб тримати ігрову зону завжди свіжою та охайною. Якщо ви моделюєте прибирання речей, ваша дитина в решті решт буде робити те саме. Ваша дворічна дитина любить порядок і їй дуже подобається, коли у її світі панує порядок. Вона поглинає інформацію про те, куди діваються речі, і до трьох років вона вже зможе сама класти речі на місце більшу частину часу. Ви можете їй допомогти, весело сказавши: "Цікаво, а куди діваються блоки, коли ми закінчуємо?" Упорядковане середовище підтримує вашого тоддлера у структуруванні власного розуму.
• Робіть те, що ви хочете щоб робила ваша дитина. Те що ви робите набагато важливіше ніж те, що ви кажете. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина їла тільки сидячи за столом, тоді вам потрібно робити це самим, а не ходячи навколо, розмовляючи по телефону, або в машині. Ваша дитина не може прийняти те, що для вас це по-іншому. Якщо ваша дитина встає протягом приймання їжі, або починає гратися з їжею, скажіть: "Я бачу, що ти закінчив їсти" та заберіть їжу. Навчання залишатися за столом під час їжі поступово збільшує її здатність контролювати свої імпульси
• Встановіть деякі заборонені зони. Коли ви встановите абсолютно заборонені зони у середовищі, ви зменшите конфлікт. Наприклад, ви можете використовувати дитячий замок на дверцятах шафи, щоб ваша дитина раптом не розсипала спеції, і тоді ви не будете почуватися роздратованими, коли вона це зробить.

Використовуйте позитивну мову, щоб перенаправляти її.

• Вимовляйте ваші фрази у вигляді позитивних стверджень, не негативних. Коли ви готуєте, кажіть: "Насипаємо муку в миску", а не "Не кидай муку на підлогу".
• Вимовляючи прохання до двохрічної дитини, скажіть, що ви хочете щоб вона зробила. Замість наказу "Злізай зі столу!" зніміть вашого тоддлера зі столу та скажіть: "Ніжки стоять на підлозі".
• Коли ваша дитина хоче дряпатися вверх та бігати в приміщенні, переконайтеся, що в неї є багато можливостей бути на вулиці. Коли вона бігає по хаті, скажіть приємним голосом: "Ось так ми ходимо по хаті" і пройдіться поруч з нею, щоб показати як.
• Якщо ваша дитина хоче цукерок у супермаркеті, ви можете сказати: "Сьогодні ми купуємо яблука". Це тримає фокус на тому, що ви робите, а не на тому, що не робите. Часто, коли ваш тоддлер хоче потримати предмет з візка для покупок, він хоче знати назву цього предмету. Ви можете назвати його, сказавши: "Ти хочеш потримати яблуко? Яблуко червоне. Понюхай яблуко. Давай купимо чотири яблука. Ти можеш допомогти мені покласти яблука у візок?" Стверджуючи все, що ваш тоддлер бачить або робить, дасть йому запас слів та фраз, підтримуючи його залучення до всього, що відбувається, та відволікаючи від того, що йому хотілося хвилину назад.

Уникайте перезбудження

• Будуть часи, коли вашій дитині буде складно контролювати себе, особливо коли вона голодна, втомлена або перезбуджена. Деякі ресторани та магазини є дуже перезбуджуючими для маленьких дітей. У дорослих є здатність відфільтровувати яскраве світло або різкі звуки, а маленькі діти все ще розвивають такі здібності.
• Уникайте давати дитині кофеїн, забагато цукру та сидіти перед телевізором, включаючи комп'ютер та мобільні телефони.

Дайте час

• Обмеження будуть змінюватися, тому що ваша дитина зростає й розвивається і може брати більше відповідальності за себе. Ви повинні рости з нею і пристосовуватися, бо те, що добре для 1-річної дитини не є належним для 3-річної. Важливо пристосовуватися до вашої дитини щоб вона відчувала, що ви їй довіряєте, і це буде давати їй впевненість накладати на себе власні обмеження по мірі її зростання.